Adriano Celentano CONFESSA
Su confessa amore mio
Io non sono pi il solo, lunico
Hai nascosto nel cuore tuo
Una storia irrinunciabile
Io non sono pi il tuo pensiero
Non sono pi il tuo amore vero
Sono il dolce con fondo amaro
Che non mangi pi
Ma perch tu sei unaltra donna
Ma perch tu non sei pi tu
Ma perch non lhai detto prima
Chi non ama non sar amato mai
Che ne hai fatto del nostro bene?
E diventato un freddo brivido
Le risate, le nostre cene
Scene ormai irrecuperabili
Io non sono pi il tuo pensiero
Non sono pi il tuo amore vero
Sono il dolce con fondo amaro
Che non mangi pi
Ma perch tu sei unaltra donna
Ma perch tu non sei pi tu
Ma perch tu, tu non lhai detto prima
Chi non ama non sar amato mai
Quando viene la sera
E il ricordo pian piano scompare
La tristezza nel cuore
Apre un vuoto pi grande del mare
Pi grande del mare
Ma perch non lhai detto prima
Chi non ama non sar amato mai
Che ne hai fatto del nostro bene?
E diventato un freddo brivido
Le risate, le nostre cene
Scene ormai irrecuperabili
Io non sono pi il tuo pensiero
Non sono pi il tuo amore vero
Sono il dolce con fondo amaro
Che non mangi pi
(strumentale)
(ma perch non lhai detto prima
Chi non ama non sar amato mai)
(strumentale)
Додано (03.04.2008, 16:33)
---------------------------------------------
НЕМО
Незнайомий Брат
Знову місяць блукає зоряним небом,
Знову чую крізь сон тихі кроки твої.
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе,
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Так багато у тебе хотів запитати,
Та, напевно, як завжди, не вистачить слів…
Скільки повзати ще нам, а не літати?
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні!
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант!
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині!
Ти мені пробач, незнайомий мій брат!
Ніби все у нас є, більше навіть не треба:
Синє небо і жовте колосся ланів…
А насправді ми просто тікаєм від себе.
Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні!
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант!
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині!
Ти мені пробач, незнайомий мій брат!
Стогнали гори, ридали ікони,
Спадали зорі комусь на пагони…
Червоне поле, червоне небо,
Такого не треба, більше не треба!
І на віки віків, повсякчас і нині
Будуть дивитись на нас твої очі сині,
Березові хрести і земля у руїні,
І останні слова: СЛАВА УКРАЇНІ!
Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні!
Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант!
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині!
Ти мені пробач, незнайомий мій брат!
